Операції заправки літаків, а також їх розтанковування (зливання палива з баків) мають критичне значення з точки зору безпеки та вартості, пов’язаної з простоєм літака. Заправка сучасних цивільних і військових літаків найчастіше здійснюється методом під тиском, де шланг з відповідним з’єднанням щільно приєднаний до з’єднувального елемента бака (малі літаки можуть заправлятися без тиску за допомогою наливного пістолета через горловину бака). Для заправки використовуються автоцистерни – дистриб’ютори, обладнані насосами, фільтрами, вимірювальними системами та шлангами. Великі аеропорти оснащені підземними паливопроводами, що доставляють паливо до гідранта в люку на поверхні аеропорту. Заправка відбувається за допомогою агрегату – дистриб’ютора, підключеного одним шлангом до підземного гідранта, а другим – до бака літака. Часто шланги намотані на спеціальні барабани. Також використовуються підйомні платформи. Шланги для заправки під тиском, що використовуються в аеропортах, безумовно мають відповідати вимогам, що вищі, ніж для стандартних промислових шлангів для палива. Вони характеризуються, зокрема, високим робочим тиском 20 бар, високою стійкістю до авіаційного палива, не спричиняють забруднення палива, мають відповідну стійкість до зносу, старіння, згинання чи деламінації – розділення шарів шланга. Основною вимогою є також електричні властивості – безпечне розсіювання електричних зарядів, досягнуте за допомогою антистатичного, провідного гумового зовнішнього шару або вбудованих мідних дротів. Кінці для шлангів до заправки зазвичай монтуються за допомогою алюмінієвих скорлупових хомутів, а всі готові проводи підлягають випробуванню під тиском та вимірюванням електричного опору.